Розглянуто вплив економічних і політичних інституцій на розвиток таких посткомуністичних країн, як Польща, Естонія, Киргизстан, Монголія, Туркменістан, Білорусь. Показано нерозривний зв'язок між інституційною трасформацію та розвитком демократії в цих країнах. Висвітлено проблеми пошуку стратегій інституційного реформування які б поєднували ефективність ринкової економіки з перевагами плюралістичної демократії. Проаналізовано логіку виникнення та перелому кризових соціально-економічних тенденцій і визначення найбільш важливих складових стратегії інституційного розвитку країн за умов сталого розвитку громадянського суспільства.

Рассмотрено влияние экономических и политических институций на развитие таких посткоммунистических государств, как Польша, Эстония, Киргизстан, Монголия, Туркменистан, Беларусь. Показана неразрывная связь между институционной трансформацией и развитием демократии в этих странах. Освещены проблемы поиска стратегий институционного реформирования, объединяющих эффективность рыночной экономики с преимуществами плюралистической демократии. Проанализирована логика возникновения и перелома кризисных социально-экономических тенденций и определения наиболее важных составляющих стратегии институционного развития стран в условиях устойчивого развития гражданского общества.

Сформульовано та доказово стверджено наукову виправданість гіпотези, згідно з якою саме економічні та політичні інституції визначають успішність країн у вирішенні проблем покращання життя громадян. Висвітлено ідею нерозривного зв'язку між інституційною трансформацією та розвитком демократії. Показано, що саме усвідомлення цього взаємозв'язку має формувати чітку орієнтацію на невідворотність пошуку в посткомуністичних країнах таких стратегій інституційного реформування, які б поєднували ефективність ринкової економіки з чесністю плюралістичної демократії.

Сформулирована и доказательно утверждена научная оправданность гипотезы, согласно с которой именно экономические и политические институции определяют успешность стран в решении проблем улучшения жизни граждан. Освещена идея неразрывной связи между институционной трансформацией и развитием демократии. Показано, что именно осознание этой взаимосвязи должно формировать четкую ориентацию на неотвратимость поиска в посткоммунистических странах таких стратегий институционного реформирования, которые бы объединяли эффективность рыночной экономики с честностью плюралистической демократии.